Бойківщинська сільська рада

                     

                                         СІЛЬСЬКИЙ  ГОЛОВА

                              ГЕРОЛЬД    ЛЮДМИЛА   ІВАНІВНА

                                    

                                         село Бойківщина

Краєзнавець В.А.Сакун, який  вивчав  архівні  документи, пояснює  походження  назви  села  Бойківщина,що за старою  легендою, в далекому  минулому  козак  з міста Золотоноші  Данило Гупало оселив в 1700 році тут хутір  і продав  його  Івану Бойку, звідси пішла назва  Бойків хутір. Коли Бойко помер, його дружина Меланка  Бойчиха в 1732 році продала хутір майору Хераскову за 80 крб. З часом село мінялося і чи то за те,що в селі  були  майстри ,що  шили взуття, чи що інше, а село мало назву Чобітки. І тільки згодом відновили стару назву села трохи змінивши – Бойківщина.

Село Бойківщина розташоване в долині  притоки Дніпра річки Кропивна в південно-східній  частині Драбівського району на відстані 12 км від районного центру Драбів, вздовж   Одеської  залізничної дороги  між  станціями Драбово-Барятинське та село Мехедівка. Залізнична дорога  для жителів села є важливим  об’єктом зв’язку з іншими районами та обласним центром – Черкаси.

 Клімат  помірно-континентальний, середньорічне випадання  опадів 300-350 мм в рік. Взимку переважає  північно-західний  вітер. Грунти   - чорноземи глибокі, малогумусні.    Дерева листяні.   В с. Бойківщина  бере початок річка Кропивна, але зараз джерела замулені, частково  зроблено реконструкція   ставка.

 У січні 1918 року в селі  встановлено Радянську владу. 21 грудня 1918 року створено  комбід, його очолив Федір Григорович Назаренко, наступного року  організувалась сільська рада. Бойківщинська  сільська рада працює з лютого 1919 року і була закріплена в системі Рад Конституцією УРСР 1919 року .  До 5 грудня 1935 року Бойківщинської сільська рада робітників , селян і червоноармійських депутатів .Відновила свою роботу у вересні 1943 року , після   визволення  України  від   фашизму .    До 1977 року була  Бойківщинська сільська рада трудящих , з 1977 по 1996 рік – Бойківщинська сільська рада народних депутатів  . З 1996 року по даний час  Бойківщинська сільська  рада.

 На виборах 2010року  сільським головою  Бойківщинської  сільської ради вдруге  обрано  Нестеренко  Миколу  Андрійовича.

 У селі 372 двори, з них 74 дачні господарства. Проживає 583 жителів села, в тому числі працюючих – 272 жителів села, молоді до 30 років- 120 чоловік, пенсіонерів-221 чоловік, дітей дошкільного віку- 21 чоловік, дітей шкільного віку- 67 чоловік, працівників культури- 2 чоловік, працівників медицини – 2 чоловік, вчителів- 15 чоловік. Село  газифіковане.

Площа адміністративних меж села Бойківщина становить  2721,2 га.

 На території села розміщена двохповерхова  загальноосвітня школа    І-ІІІ ст.    ( побудована у 1972 р.)школа у 2007 році газифікована ,  у центрі села-  Будинок культури (побудований у 1963 році),  нове приміщення  дитячого садку „Оленка” (побудований у 1989 році, у 2004 році прийнятий у комунальну власність сільської ради), в приміщенні дитсадка розміщена сільська  бібліотека.  В новому  двохповерховому  адмінбудинку (побудований у 1990 році) розміщені приміщення сільської ради, контори СТОВ „Пальміра”, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення поштового зв’язку, філіал ощадбанку  3096/032. На  території  сільської ради працюють 4  приватних  магазинів. Працює соціальний працівник Запорожець Г.Ю. ,від Драбівського територіального центру ,яка обслуговує 12 одиноких пристарілих жителів села.

За часів  кращого фінансового забезпечення  в селі   велося  будівництво  житлових  будинків, за час з 1988 по 1992 рік силами колгоспу „Дружба” побудовано  19  житлових  будинків. Зараз  ведеться  в основному  індивідуальне  будівництво.

 Спільно  оброблять  землю  почали з 1926 року. Першими активістами  були   Власенко О.Т.,   Щербина Є.П., Запорожець М.С., Войтенко Д.С., Федоренко А.Я., Добреля С.Н.    В 1928 році почав організовуватись  колгосп, який очолив Олександр Тарасович Власенко.  У 30-ті роки під час колективізації  було утворено  два колгоспи ім. Кірова і   ім. Молотова.  В 1935 році колгосп був учасником сільськогосподарської  виставки  в Москві.Тоді   свинар І.Т.Харченко одержав  урядову нагороду-     І премію. В 60-их  роках  було об’єднано два колгоспи в один  „40-річчя Жовтня”. У 1974 році проходило укрупнення  господарств, пройшло  об’єднання  нашого колгоспу    „40-річчя Жовтня”    з     Михайлівським    колгоспом    в    один –„ ім.Чапаєва” .В 1981 році пройшло  розукрупнення  господарств в с. Бойківщина  утворено колгосп „Дружба”.  Рішенням № 205  райдержадміністрації  від 23.11.1992 р. колгосп  перейменовано у колективне сільськогосподарське  підприємство „Дружба”.В результаті  реорганізації  на базі ксп „Дружба” створено два товариства – СТОВ „Дружба”(зареєстровано 02.03.2000 року) та СТОВ „Бойківщина”(зареєстровано 20.03.2000 року),які являються правонаступниками ксп „Дружба”. На базі  цих двох господарств 01.01.2003 року створено СТОВ „Хлібодар”.

 Головним напрямком  виробництва всіх колгоспів, які існували на території  села було зерново-бурякове  виробництво з розвинутим тваринництвом. В даний час  галузі тваринництва на території  села  немає.

Люди у нас у селі працьовиті, люблять землю і працювати на ній. Своєю працею, своїми добрими ділами, золотими руками славлять село Бойківщина , заслужили у односельців любов та повагу.

Жителі села  ,яким присвоєно звання „Майстер золоті руки”:

Моцна Ганна Іванівна-  34 роки пропрацювала на фермі, у рільничій бригаді .

Дмитренко Петро Давидович- 36 років пропрацював механізатором .

Галушка Василь Йосипович- тракторист,комбайнер,нагороджений у 1971р.

  Жителі села нагороджені орденом „Трудової слави ІІІ ст.”:

Дмитренко Іван Іванович- пропрацював 40 років механізатором.

              Жителі села нагороджені орденом „Трудового червоного прапора”:

Запорожець Ольга Михайлівна- пропрацювала 35 років дояркою.

Сергієнко Григорій Михайлович- тракторист, нагороджений у 1972 році.

Талан Володимир Іполітович- помічник бригадира тракторної бригади, нагороджений у 1973 році.

Галушка Василь Йосипович- комбайнер, нагороджений у 1977 році.

              Жителі села нагороджені орденом „Знак  пошани”:

Галушка Василь Йосипович -  комбайнер, нагороджений у 1977 році

Добреля Євдокія Оврамівна- ланкова рільничої бригади,нагороджена 1971 р.

Моцна  Ганна  Іванівна- телятниця ,доярка, нагороджена у 1973 році.

Назаренко Сергій Панасович- тракторист, нагороджений у 1982 році.

Прядка  Іван  Іванович-тракторист, нагороджений у 1966 році.

             Жителі села нагороджені медаллю „За трудову доблесть ”:

Барабаш  Володимир Петрович- бригадир комплексної бригади .

             Жителі села ,яким присвоєно почесне звання „Відмінник народної освіти”:

Шульга Віра Тихонівна- 30 років трудового стажу вчителя .

Самойленко Володимир Михайлович-30 років трудового стажу вчителя.

            Видатні люди, уродженці села Бойківщина :

            За вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю нагороджено 2001 року  Назаренко Василя Романовича- головного металурга науково-технічного центру „Булат НВР” орденом „За видатні заслуги ІІІ ст.”

             Назаренко Василь Романович народився у с. Бойківщина. Він має авторські свідоцтва, надрукував ряд статтей про булатну сталь, має два патенти України на булатну сталь. Автор  п’єси „Чарівниця й жартівник”, автобіографічної повісті „Мій шлях до булату”, повісті „Відлуння війни”, „Богом прощена”,”Булат. Мої переживання ”,  роману „Божа кара й благодать”. В 2004 році книгу „Роздуми про минуле,сьогодення і майбутнє” віддруковано у Драбівському видавничополіграфічному підприємстві.

             Мазниця Варвара Степанівна народилася 14.02.1919р.  в с.Бойківщина ,  пропрацювала дояркою, кавалер ордена Леніна.

             Загальна площа угідь становить 2253 га в тому числі  орної – 2173 га, розпайовано – 1627 га, 416 чоловік отримало  земельні сертифікати(паї) з середньою часткою  землі – 3,52 га.

              Основними орендарями  земельних часток (паїв) на 01.05.2008 року є СТОВ „Пальміра”- 1028,3  га, ФГ „Арій” – 237,48га, ФГ „Ленора” - 108,67  га,       ФГ „ІВО”- 29,04 га.  На території  сільської  ради  50  одноосібників ( 227,70 га),  які господарюють  самостійно.

              Землі резервного фонду сільської ради орендують СТОВ „Колос” (Борисенко О.М)-78,1 га, ФГ „Арій”(Чабан М.Г.), пп Мовсесян Ю.В.-  25 га.  Створені  товариства „Зоря”, по випасанню громадської худоби (з числа земель запасу сільської ради).

               В період Великої Вітчизняної війни населення село брало активну участь в боротьбі з німецькими загарбниками.Свої трудові заощадження в роки війни  колгоспники вносили на побудову танкової колони „Визволена Полтавщина”.У Великій Вітчизняній  війні  брало участь 252 жителі села,з них 119 нагороджено бойовими орденами і медалями.107 односельчан загинуло в боях проти фашизму. Серед імен полеглих  односельчан- Старіков А.А., славний шлях воїна-героя пройшов він.Переніс тяжкі роки відступу і в званні офіцера загинув під Сталінградом. Мав урядові нагороди- орден Червоного Прапора та орден Червоної Зірки.Два брати Вовчинські-Микола і Степан. Вовчинський М.І., старший сержант, танкіст із своїм бойовим екіпажем загинув в 1944 році при визволені Західної України.Мав нагороди за бойові заслуги.

              На пам’ять про подвиг  воїнів-односельчан в центрі села споруджений пам’ятник,який було відкрито в 1968 році. Пам’ятник виготовлено в Черкаській художньо-виробничій майстерні. Автор-Кочубей.

Пам’ятник 104 односельчанам має форму чотиригранної двоступенчатої піраміди встановленої на прямокутному постаменті. Піраміда увінчена зіркою. По сторонах піраміди барельєфне зображення воїнів Радянської Армії,орден Вітчизняної війни, на плитах-імена загиблих односельчан. На передній стороні – барельєфне зображення на батальні теми. На мармуровій плиті передньої сторони постаменту напис „Ніхто не забутий, ніщо не забуто”.На інших сторонах барельєфне зображення факелу.  

               В центрі села в парку біля Будинку культури знаходиться Братська могила,де поховано 6 чоловік – офіцер Марач А.Р. ,  сержантів   і   солдат     (5 чоловік-невідомі).

               21 вересня 1943 року 7 і 8 бригади ІІІ гвардійського механізованого корпусу,яким командував  В.Г.Обухов,що входив до складу 47 армії Воронезького фронту,під командуванням генерала армії М.Ф.Ватутіна,вели бої в районі Драбово-Барятинської станції  Московсько-Одеської залізниці.

              З боєм оволодівши с. Бойківщина,вони перерізали лінію залізничної дороги на м. Золотоношу.

              При звільненні села Бойківщина загинуло 6 воїнів Радянської Армії, в т.ч. 1 офіцер і сержантів та солдат-5 чоловік. Із загальної кількості похованих в Братській могилі відомо прізвище офіцера Марача А.Р.,який загинув у бою з німецько-фашистськими загарбниками при звільненні           с. Бойківщина.

               В 1955 році індивідуальні могили радянських воїнів  перенесені в Братську могилу. 7 листопада 1956 року встановлено скульптурний пам’ятник. Автор – Кочубей.

               В узголів’ї  Братської могили 6  радянським воїнам встановлено залізобетонну скульптуру  Радянського воїна без головного убору, в шинелі,автомат у правій руці,спущений до ніг. В лівій руці пілотка притиснута до грудей. Постамент в формі трапеції з оцементованої цегли.

              В пам’ять померлим жителям села від Голодомору 1932-1933 років та  політичним  репресованим  від односельців ,  у листопаді 2006 року  в центрі села ,в парку, встановлено пам’ятник ,освячений, відправлена панахида по померлим. Пам’ятник виготовлений  з чорного  граніту габбро, у формі  гранітної брили. На передній частині відшліфованого граніту напис

„Не дай Боже в рік голодний

колоски  збирати,

а ще  більше -  в хлібнім  краї,

з голоду  вмирати...”

Жертвам голодоморів і політичних

репресій  від  односельців,

ззаду  рваний граніт, знизу колоски і волошки. Нагорі – невеликий хрест.

Пам’ятник виготовлений в м.Золотоноша, фірма „Анубіс”.

               В роки голодомору  померло 88 жителів села. Проведено свідчення

49  жителів села,які постраждали від голодомору.

                Серед свідків голодомору – Максименко Марія Федосіївна,1923 року народження ,яка в 1932 році втратила батьків, залишившись з братом і сестрою, росла в сільському  колгоспному дитбудинку(патронаті).

               На території  села Бойківщина  будується православна церква ( за кошти Чабан М.Г.) .

               Дані про село Бойківщина подавалися в інформаційний центр  для книги    „Міста і села України.Черкащина”.